• назву (ім"я),
• значення,
• тип.

Для роботи з даними слід зарезервувати певний обсяг оперативної пам"яті комп"ютера, де зберігатимуться їхні значення. Тому всі дані, які використовуються у програмі, потрібно зазделегіть описати (оголосити), оскільки компілятор розподіляє пам"ять згідно з описами.

Якщо значення деякої величини (даного) не змінюватиметься протягом виконання усієї програми, то таке дане варто задати як сталу (константу, const). Це можна зробити так:

const<назва сталої 1>=<значення сталої 1>;

або так:

const<тип><назва сталої 2>=<значення сталої 2>;

Сталу 2 називають типованою сталою. За замовчунням числова стала належить до цілого типу. Під час виконання програми значення сталих змінювати не можна. 

Приклад 1. Оголосимо три сталі

const v=30, r=187;

const float g=2.56;

У С++ є стандартні сталі: число π є сталою M_PI, π/2 – M_PI_2, π/4 – M_PI_4,  

1/π – M_1_PI

     - M_1_SQRTPI тощо. Ці сталі можна безпосередньо використовувати в програмі, заздалегідь підключивши модуль  math.h.

Дані, які під час виконання програми можуть набувати різних значень, називають змінними. Їх оголошують так:

<тип змінних 1> <список змінних 1>;

... ... ...

 <тип змінних N> <список змінних N>;

Елементи списків записують через кому. Наприклад змінні оголошують так:

int a, c;  float b, d, z;  char w;  .

Змінним можна задавати початкові значення відразу після оголошення. Це називається ініціалізацією даних. Наприклад, float b, d=2.5,  a=5; char q=’y’;.

Отже, у загальному випадку змінні одного типу оголошують так:

<тип змінних> <назва змінної 1>=<значення 1>,

...  ,

<назва змінної N> <значення N>,

<список інших змінних>; .

Оголосити константу можна також за допомогою директиви препроцесора #define, наприклад

#define cina 5. Директива заміняє кожну появу символів cina на 5.

Константи на відміну від змінних, не можуть змінюватися програмою. Записуються вони за наступними правилами:

• дійсні константи можна записувати в звичайній формі, використовуючи символ . (крапка) для розділення цілої і дробової частини (12.54) або в експоненціальній формі (0.5е1, -0.12345е+2, 987е-5);
• цілочисельні константи можна записати в десятковій (-26) або шістнадцятковій системі числення (0x1A);
• символьні константи записуються в одинарних лапках (‘s’,’A’,’\t’,’\r’);
• рядкові константи записуються в подвійних лапках ("Line”).

Константи можна визначити одним із зазначених способів:

• безпосередньо записати в виразі;
• за допомогою ключового слова const, наприклад const Long=5. Тоді в виразі замість константи 5 вказується ідентифікатор Long. Цей спосіб має наступну перевагу. Якщо одна і та ж константа в програмі зустрічається кілька разів, то достатньо змінити її значення один раз при оголошенні;
• за допомогою директиви препроцесора #define, наприклад #define Long 5. Директива замінює кожну появу символів Long на 5.