- назву (ім"я),
- значення,
- тип.
Для роботи з даними слід зарезервувати певний обсяг оперативної пам"яті комп"ютера, де зберігатимуться їхні значення. Тому всі дані, які використовуються у програмі, потрібно зазделегіть описати (оголосити), оскільки компілятор розподіляє пам"ять згідно з описами.
Якщо значення деякої величини (даного) не змінюватиметься протягом виконання усієї програми, то таке дане варто задати як сталу (константу, const). Це можна зробити так:
const<назва сталої 1>=<значення сталої 1>;
або так:
const<тип><назва сталої 2>=<значення сталої 2>;
Сталу 2 називають типованою сталою. За замовчунням числова стала належить до цілого типу. Під час виконання програми значення сталих змінювати не можна.
Приклад 1. Оголосимо три сталі
const v=30, r=187;
const float g=2.56;
У С++ є стандартні сталі: число π є сталою M_PI, π/2 – M_PI_2, π/4 – M_PI_4,
1/π – M_1_PI
- M_1_SQRTPI тощо. Ці сталі можна
безпосередньо використовувати в програмі, заздалегідь підключивши модуль math.h.
Дані, які під час виконання програми можуть набувати різних значень, називають змінними. Їх оголошують так:
<тип змінних 1> <список змінних 1>;
... ... ...
<тип змінних N> <список змінних N>;
Елементи списків записують через кому. Наприклад змінні оголошують так:
int a, c; float b, d, z; char w; .
Змінним можна задавати початкові значення відразу після оголошення. Це називається ініціалізацією даних. Наприклад, float b, d=2.5, a=5; char q=’y’;.
Отже, у загальному випадку змінні одного типу оголошують так:
<тип змінних> <назва змінної 1>=<значення 1>,
... ,
<назва змінної N> <значення N>,
<список інших змінних>; .
Оголосити константу можна також за допомогою директиви препроцесора #define, наприклад
#define cina 5. Директива заміняє кожну появу символів cina на 5.
Константи на відміну від змінних, не можуть змінюватися програмою. Записуються вони за наступними правилами:
- дійсні константи можна записувати в звичайній формі, використовуючи символ . (крапка) для розділення цілої і дробової частини (12.54) або в експоненціальній формі (0.5е1, -0.12345е+2, 987е-5);
- цілочисельні константи можна записати в десятковій (-26) або шістнадцятковій системі числення (0x1A);
- символьні константи записуються в одинарних лапках (‘s’,’A’,’\t’,’\r’);
- рядкові константи записуються в подвійних лапках ("Line”).
Константи можна визначити одним із зазначених способів:
- безпосередньо записати в виразі;
- за допомогою ключового слова const, наприклад const Long=5. Тоді в виразі замість константи 5 вказується ідентифікатор Long. Цей спосіб має наступну перевагу. Якщо одна і та ж константа в програмі зустрічається кілька разів, то достатньо змінити її значення один раз при оголошенні;
- за допомогою директиви препроцесора #define, наприклад #define Long 5. Директива замінює кожну появу символів Long на 5.
